Крізь терні до зірок - історія другої Віце-міс Всесвітного конкурсу краси "Мисс неслышащая мира" Тетяни Приходько

Прочинити його двері і пере- конатися, що люди там живуть сповненим пристрастей більш повноцінним, ніж у більшості з нас, життям, допоміг цьогорічний Всеукраїнський конкурс краси се- ред глухих — «Міс красуня УТОГ» (Українського товариства глухих). Перший конкурс відбувся чотири роки тому, і з того часу життя лю- дей, які слабо чують, заграло нови- ми, неповторними барвами. А для чернігівської «попелюшки» Тетя- ни Приходько черговий, четвер- тий конкурс взагалі став мостом в Інше Життя...

Усі в сім’ї Тані мають нормаль- ний слух, і вона також народила- ся повноцінною дитиною, але в річному віці перенесла двосто- ронній отит. Загалом Тетяна чує, але дуже слабо. Користується слуховим апаратом і відповідає на питання повільно, з акцентом, мов іноземка.

Не одразу Тетяна стала такою розкутою відкритою спіл- кування, як зараз. Безумовно, у цьому їй допоміг цьогорічний бурхливий вир подій, який виніс дівчину на світовий простір. Зуст- річі, фотосесії, інтерв’ю...

Навчалася у спецшколі для ді- тей з вадами слуху. Знайомлячись однокласниками та вчителя- ми, несподівано представилася... Маріанною! (На той момент вся Україна самовіддано спостеріга- ла за героїнею одного з перших серіалів про «багатих, які теж пла- чуть».) Гарненькою лялечкою копною розкішного рудувато-ку- черявого волосся та довгими вія- ми майбутня Принцеса подіуму вчителям і запам’яталася. Це вже потім, коли, окрім опановуван- ня обов’язкових предметів, Таня навчилася малювати, робити гар- ні інкрустації з соломки, співати, а головне танцювати (!), де- монструючи грацію і пластику, то довела, що може вразити оточую- чих не тільки приємною зовніш- ністю. До випускного шкільного балу Тетяна прийшла з вагоми- ми здобутками, а головне — сама впевнилася, що багато чого може. І якось так склалося, що потаєм- на мрія про подіум у житті нашої героїні стала реальністю. Ком- пенсуючи фізичну ваду дівчини багатьма талантами та поступово нагороджуючи за працелюбність і цілеспрямованість, доля, узявши за руку, впевнено повела її назус- тріч сцені, освітленій софітами.

Спочатку на здібну дівчинку зі спецшколи звернула увагу худож- ній керівник Будинку культури глухих Світлана Грязна, і одного дня Таня стала членом самодіяль- ного художнього колективу. Потім дівчину помітила модельна студія INLINE і прийняла до своїх лав без будь-якої оплати, навчивши руха- тися на подіумі і познайомивши роботою демонстратора одягу. Цей досвід безперечно допоміг у дефіле на першому цьогорічному чернігівському конкурсі «Кращий молодий дизайнер одягу-2004».

А з середини квітня «подіумна хвиля» піднесла дівчину на гребінь слави. «Не бійся зробити безум- ний крок і доля не залишить це поза увагою!» Саме так можна означити все, що почалося після того, як Тетяна ризикнула взяти участь в обласному конкурсі кра- Українського товариства глу- хих. Для початку — одноголосним рішенням суддів вона стала «Міс конкурсу». Хоча дівчина щиро дивувалася, чому вибрали саме її. Вважала, що просто пощастило.

...Щоб розповідати далі, треба трохи зупинитися на подіях об- ласного конкурсу. І не тільки тому, що доля переможниці Тетяни тіс- но переплелася з долею ще однієї учасниці конкурсу, і навіть не че- рез те, що ми підійшли до досить цікавого моменту цієї історії. На регіональному конкурсі Чернігові титул «Віце-міс» одер- жала 20-річна Галина Булденко із Сосниці. Тож повідомляючи в оргкомітет про обласні здобутки, голова Чернігівської організації Українського товариства глухих Лариса Сивенко вирішила покло- потати про участь у фіналі обох переможниць. У Києві дівчат від- бирали дуже ретельно. І — о диво! З 28 учасниць, що подали заявки на конкурс, в число відібраних 14-ти ввійшли обидві наші землячки! Галині дістався останній, 14-й но- мер, а Тані – 13-й (виходить, не за- вжди його слід боятися?). Але вона потрапила в світ, про який давно мріяла, і потойбічні примари її злякати вже не могли.

Почалася велика підготовча ро- бота до всеукраїнського конкур- су. Сценічно досвідченіша Тетяна чим могла допомагала Галині. А на Світлану Грязну взагалі звалилася непосильна задача — за короткий термін підготувати відразу двох учасниць. Останню проблему до- помогла розв’язати директор ма- газину-ательє «Танго» Валентина Ніколєнко. А керівник танцюваль- ного колективу «Марина» Марина Гойденко допомогла дівчатам під- готувати дефіле. Та справа не об- межилася тільки творчим проце- сом і спонсорством. Більш ніж за місяць до початку конкурсу група підтримки майбутніх конкурсан- ток придбала в Києві квитки на шоу, щоб бути разом з дівчатами у цей чи не найголовніший в їхньо- му житті день.

Враженнями ділиться Світла- на Грязна: «Всі три дні конкурсу злилися в якийсь один блискучий феєрверк. А хвилювання у фіналі взагалі просто неможливо пере- дати словами, хоча й два поперед- ні репетиційні дні теж видалися не з легких. Адже це на звичай- них конкурсах краси режисеру не важко віддавати розпорядження конкурсанткам: куди піти, де ста- ти, як повернутися. А люди, що не чують, потребують перекладача, який би трансформував слова у мову міміки і жестів. Тому репети- ція часом нагадувала величезний оркестр з десятками диригентів, в якому і дружні змахи рук одночас- но, і умовні диригентські палич- ки, й інструменти, завдяки яким «оркестранти» чують загальну мелодію. Треба віддати належне організаторам конкурсу — вони дозволили скористатися безко- штовними послугами перукарів і візажистів. Єдиним мінусом було те, що зачіска робилася відразу на весь конкурс. Під час виходу в купальниках «башти» на головах дівчат виглядали неприродно і навіть комічно. Тому на свій страх і ризик я встигла розпустити роз- кішне Тетянине волосся, щоб по- казати всю його красу. Завдяки цьому на фоні інших учасниць вона виглядала справжньою ру- салкою, яка щойно вийшла з води. А виступ наших дівчат у творчо- му завданні справив на глядачів взагалі незабутнє враження. Галя виконувала український танок, а Тетяна — пісню Таїсії Повалій «Чарівна скрипка». Уявіть: лунає знайома сумна мелодія. У костю- мі лісової мавки при вимкнено- му світлі, у промені прожектора співає, «вмираючи від любові», струнка, писаної вроди дівчина. У тужінні її постать зливається з музикою, вона неначе перетво- рюється на дерево, або навіть гіл- ку; плаче листям, що потім раптом починає опадати... Після закін- чення цього номера в залі кілька хвилин стояла абсолютна тиша, а потім аудиторія вибухнула друж- ним «Браво!». Своєю «Чарівною скрипкою» наша Татянка підкори- ла всіх, тому що чує її душею.

Найскладнішим для дівчат ви- явилося засекречене завдання «Знайомство з глядачами». Коли з конверта витягли слово «Кохання», багато хто з конкурсанток розгу- бився. А Таня почала говорити про всі прояви своєї любові — до сім’ї, до країни, до глядачів у залі. Кон- курсанток нагороджували одну за одною, а нашу Таню не називають. Забули, чи що? І тут раптом ми ро- зуміємо, що головною-то зіркою торжества належить стати саме Танечці! Коли ми в цьому впевни- лися, група підтримки від радості мало під стелю не злетіла!»

Епілог

...Наша землячка склала ще один важливий іспит – вона представляла країну на Всесвітньому конкурсі краси се- ред глухих «Мисс неслышащая мира», який відбувся у Празі. Тетяна не тільки увійшла у трій- ку перших красунь світу, здобув- ши титул «Друга Віце-міс», але й стала володаркою четвертої, най- престижнішої корони конкурсу – «Міс глядацьких симпатій».

_{"Соціальне партнерство"}

Обсудить в форуме

На главную