Історії людей

"Головне - це надяться й намагатися.
Можливо, це навіть найголовніше"

Цей розділ присвячений людям, які незважаючи на всі життєві труднощі, не опустили руки, а знайшли в собі сили протистояти недузі. Протистояти самій долі.
Цей розділ присвячений вам. Поділиться своїм досвідом, своїми знаннями, своєю історією - допоможіть іншим повірити в себе. Надсилайте ваші розповіді на цю адресу, і вони неодмінно будуть опубліковані.

| Наши сучасники |     | Видатні постаті минулого |

Сторінка: 1, 2, 3, 4, 5

  • Морщацкая Светлана. Смысл жизни в том, на что она потрачена
    ... Я еще не проснулась, но мысль о предстоящей работе заставляет стряхнуть с себя остатки приятной неги и встать. Вместе с обдумыванием того, что мне предстоит сделать днем, чувствую легкую дрожь в мышцах, то ли оттого, что не выспалась, то ли от волнения. Каждое новое дело я встречаю с внутренним беспокойством и неуверенностью в том, что справлюсь - но об этом знаю только я, т-с-с-с. Для окружающих всегда остаюсь спокойной, уверенной, сильной. Привычка, усвоенная в детстве, стала моим характером. Достаточно того, что я физически слабая - в остальном мне нужно быть сильной и способной... [читать дальше]

  • Чалавек – кніга, у якую заўжды цікава зазірнуць…
    ... У кожнага чалавека – свая энергетыка. З кімсьці лёгка знаходзіцца побач і хутка з’яўляюцца тэмы для размовы, з кімсьці – наадварот. Са Святланай – светла. Сонечна. Маленькая, кволая дзяўчына на калясцы, а колькі ж у ёй спакою і ўпэўненасці!.. Мы п’ём каву, размаўляем. Размаўляем на розных мовах, дарэчы, але цудоўна адна адну разумеем. Жартуем – атрымліваецца своесаблівы перакладніцка-лінгвістычны практыкум: сям’я Святланы прыехала ў Беларусь з расейскага Тальяці, і такую “порцыю” беларускай яна ўпершыню атрымала ад маёй сціплай асобы. Света сумуе па волжскіх пейзажах, па старых сябрах, але ўжо паспела палюбіць Беларусь. Размаўляем пра жыццё, каханне, сяброўства, працу, каву… Пра праблемы інвалідаў – таксама. З-за складанага мышачнага захворвання Света перамяшчаецца толькі на інвалідным вазку, але гэта не перашкаджае ёй вучыцца, працаваць, мець шмат сяброў па ўсім свеце ды радавацца жыццю.... [читать дальше]

  • Елена Юрковская: "Оказалось, что я еще и экстремалка"
    ... То, что произошло с Еленой, когда ей было 2,5 года, понять она была еще не в состоянии. В ужасе были только родители – это какая же перспектива в жизни у их малышки без обеих ног? Но нужно было выбирать – жизнь или смерть от гангрены, которая развилась у девочки после вторичной ветрянки. Ампутировали одну ногу по колено, другую – выше колена. Сделали протезы... [читать дальше]

  • После травмы позвоночника учительница стала журналистом и чемпионкой Европы по пауэрлифтингу
    ... В 32 года Татьяна Шуба из Днепропетровска попала в аварию и стала инвалидом. Муж ушел от Тани к подруге, оставив ее, прикованную к постели, с двумя детьми. Но женщина не сдалась — из учительницы переквалифицировалась в журналисты. А еще через семь лет... [читать дальше]

  • ИЗ ЛУЦКА В КИЕВ НА КОСТЫЛЯХ
    ... Инвалид I-й группы Владимир Финюк добрался до столицы. Он хочет попить чаю с Ющенко и Тимошенко и сфотографироваться с Кличко. «Я, Финюк Владимир, инвалид первой группы со сломанным хребтом, решил совершить пеший переход Луцк-Киев, чтобы показать пример тем, кто потерял надежду, что можно побеждать», - значится в листовках, которые раздает всем любопытным ходок... [читать дальше]

  • Валентин Ситников из Мариуполя в детстве потерял обе руки
    ... Вся дальнейшая история его жизни - удивительный пример трудолюбия и жизнелюбия. Руки Валентину Ситникову в 9 лет отрезало поездом. Таким был результат детской шалости на железной дороге. Тогда парень испугался только одного - что во второй класс без рук его уже не возьмут. Успокоила и помогла учительница. Валентин Ситников: - "Она меня всячески учила писать. И в ногу вставляла ручку и на культю привязывала резинку, под резинку и зубами пробовал. Больше всего мне понравилось писать зубами... [читати далі]

  • Прикованный к инвалидному креслу астрофизик Стивен Хокинг испытал невесомость
    ... Всемирно известный британский астрофизик Стивен Хокинг, наконец, осуществил свою мечту, испытав состояние невесомости, находясь в специально сконструированном реактивном самолете компании Zero gravity. Он надеется, что это первый его шаг на пути к дальнейшим космическим приключениям... [читати далі]

  • "ДОСПЕХИ" РЫЦАРЯ ЛЕШКИ
    ... Леша Налогин оказался прикован к постели в 14 лет. Он не вставал на ноги 8,5 года. Врачи говорили: безнадежен. Но парень бросил вызов судьбе. Алексей заново научился ходить. Теперь он даже водит автомобиль. Леша придумал идеальные "Доспехи" - ортопедическую систему, способную подарить надежду тысячам инвалидов... [читати далі]

  • Развитие тела и духа – мой путь самоисцеления (Владимир Эткин)
    ... История моей болезни или как врач излечился сам после менингита. Зимой 1980 года, когда я учился в ординатуре по общей терапии, постепенно возникли головные боли, беспокоившие меня целый месяц, и исчез многолетний хронический насморк. Причину всего этого я не мог найти и начал усиленно заниматься физкультурой, в том числе и бегом, так как посчитал всё это переутомлением. Потом внезапно повысилась температура до 40 градусов, и меня собрались лечить в больнице от гриппа. В первый же день госпитализации после беседы с лечащим врачом без всяких видимых предвестников началась многократная рвота без тошноты, и перед тем как померк свет, шестое чувство подсказало мне, что это менингит... [читати далі]

  • Человеку в инвалидной коляске в Латвии позволено лишь выживать
    ... Природа довольно зло подшутила над Сергеем, наградив его сполна умом и талантом, но ограничив физические способности. Правда, когда общаешься с ним, а особенно, когда читаешь его стихи, напрочь забываешь о том, что этот парень инвалид детства, не имеющий возможности себя обслужить. Сам он с этим фактом давно смирился и старается жить обычными заботами своих здоровых сверстников. Вот только родное государство, гражданином которого недавно стал Сергей Савельев, не устает напоминать ему, что он недостоин нормальной жизни... [читати далі]

  • "Нашу Богданку, страдающую ДЦП, отказались принять в музыкальную студию. А спустя два месяца она так спела на Международном фестивале в Польше, что завоевала Гран-при!"
    ... Недавно 13-летняя Богдана вернулась из польского реабилитационного центра. Бесплатный курс лечения стал для девочки наградой за победу. Осенью Богдана с другими детьми-инвалидами ездила в Польшу на VIII Международный интеграционный фестиваль для людей с ограниченными возможностями и получила Гран-при за исполнение песни "Україночка"... [читати далі]

  • Красавица полюбила инвалида по указанию свыше
    ... Глядя на эту пару, знакомые только пожимали плечами. Она - рыжеловолосая красавица, успешный психолог, он - инвалид на костылях. Она - женщина высокая, рост 175, он - ниже своей избранницы минимум на 20 сантиметров! Но их связала любовь, а еще - странное видение, которое нельзя назвать ни сном, ни явью ... [читати далі]

  • "Если бы я ходила, была бы такой стервой!" - смеется Наталия Крук, единственная в украине адвокат, которую клиенты носят в суд... на руках
    ... 27-летняя киевлянка, с рождения прикованная к инвалидной коляске, делает карьеру, прыгает с парашютом, пишет стихи и планирует родить ребенка. Она не любит трех вещей: жалости к себе, необязательности и вялого течения жизни. Впрочем, ее жизнь скучной никак не назовешь. Как-то в свой день рождения Наташа прыгнула с парашютом с высоты 4200 метров. Причем тот факт, что до этого она двадцать пять лет не вставала с инвалидной коляски, ее нисколько не смущал... [читать дальше]

  • Крізь терні до зірок - історія другої Віце-міс Всесвітного конкурсу краси "Мисс неслышащая мира" Тетяни Приходько
    ... Усі в сім’ї Тані мають нормальний слух, і вона також народилася повноцінною дитиною, але в річному віці перенесла двосторонній отит. Загалом Тетяна чує, але дуже слабо. Користується слуховим апаратом і відповідає на питання повільно, з акцентом, мов іноземка. Не одразу Тетяна стала такою розкутою відкритою спілкування, як зараз. Безумовно, у цьому їй допоміг цьогорічний бурхливий вир подій, який виніс дівчину на світовий простір. Зустрічі, фотосесії, інтерв’ю... [читать дальше]

  • История создателя первой в Украине Ассоциации инвалидов-компьютерщиков Евгения Монукало
    ... "ПОЖАЛУЙСТА, НЕ ХОДИТЕ НА КЛАДБИЩЕ, НЕ ИЩИТЕ МЕНЯ. ТО, ЧТО ТАМ ЕСТЬ МОЯ ФОТОГРАФИЯ, ЕЩЕ НЕ ОЗНАЧАЕТ, ЧТО ТАМ ЕСТЬ Я", - написал в своем предсмертном письме герой публикации "ФАКТОВ" Евгений Монукало. 11 октября 2006 перестало биться сердце 26-летнего талантливого создателя первой в Украине Ассоциации инвалидов-компьютерщиков...... [читать дальше]

  • Історія людини-легенди Юрія Петровича Власова
    ... Эта очередная моя подборка посвящается вашему земляку (по месту его рождения) и моему двойному тёзке (по имени и отчеству) и коллеге по жизни, судьбе и способах и методах выживания, а также духовного восприятия и понимания своей болезни; "самому сильному Человеку в мире в ХХ-ом веке!", легендарному в прошлом спортсмену, а ныне писателю и общественному деятелю, незаслуженно забытому и обделённому вниманием СМИ в последние 10 лет - Юрию Петровичу ВЛАСОВУ! Прочтите эту мою подборку статей с данными о его судьбе, сравните с моей (см. мою статью <Как я ещё живу со своим склерозом>) и сами решите: прав ли я в этом сравнении судеб и характеров автора статьи и подборки с таким великим Человеком-легендой XX-го века!?.. [читати далі]

  • МЕТЕЛИК. Історія Ірини Кокшарової
    ... Вона розуміє, що у цьому житті людині не просто знайти своє місце, щоб стати щасливою, але вона також знає, що у кожного є право вибору. У неї є тільки право на життя. Доля лишила її вибору. Прикута до ліжка, вона не може ходити. Але якось вона сказала собе, що вибір є завжди. І стала вчитися літати... [читати далі]

  • Юрій Полднєв: «Як я ще живу зі своїм склерозом!..»
    ... Хочу Всем читателям рассказать как мне удалось до настоящего времени не только выживать, но и продолжить свою: не только научную деятельность, но и творческую повседневную работу по передаче своего жизненного опыта, методикам и советам в борьбе с нашими недугами и болячками в пожилом, преклонном возрасте и до настоящего времени сохранять живость и трезвость ума. При этом вести по настоящему здоровый образ жизни (ЗОЖ) в наше настоящее сложное и трудное время. Наконец, не стать на склоне своих лет обузой и проблемой для жизни своих родственников и близких, проживающих или находящихся рядом со мной и с Нами всеми, такими же, как и я, больными РС... [читати далі]

  • История полета Ники Турбиной
    ... Перебирая в руках немногочисленные, собранные в Интернете) листки с сообщениями о внезапной гибели Ники Турбиной, и вчитываясь в факты ее биографии, уместившиеся в 27 с небольшим лет, я мучительно пыталась определить для себя, о ком же нужно рассказать читателю: о маленькой девятилетней девочке, вихрем ворвавшейся в поэтический мир, и опубликовавшей книгу стихов "Черновик" (она вышла из печати 11 декабря 1984 года в издательстве "Молодая гвардия", за несколько дней до того, как Нике исполнилось десять - автор.) еще не освоив толком азов грамоты, или же - о взрослом человеке, мучительно пытавшемся найти хотя бы узкую тропинку к свету в своей изломанной жизни, на которой почему то странно не умещались ни костыли, ни четыре колеса инвалидного кресла?.. Она, правда, пыталась заменить их тонкой иглой щприца или бутылкой водки, но они и вовсе не годились в спутники на тропе забвения. А именно так, пожалуй, можно было бы назвать тот путь, по которому она шла.. До того, рокового, момента 27 мая.. 2002 года... [читати далі]

  • Шлях до кохання. Олександр та Олена Дорошенко
    ... У свої останні канікули Сашко Дорошенко, учень київської художньої школи, відпочивав у бабусі в селі. Того сонячного дня хлопці гуртом купалися у річці. І ніхто не міг передбачити, що один стрибок Сашка у воду непоправно змінить його життя... [читать дальше]

  • В пошуках щастя. Історія Ірини Грушевської
    ... Що таке «щастя» кожен розуміє по-своєму, тож визначеного формулювання цього поняття не існує. Але бути щасливим прагнуть всі. «Не вродись красивою, а вродись щасливою» - твердить народна мудрість. «Щастя треба заслужити» - говорять філософи. А що робити, коли, на думку оточуючих, при народженні вже на роду написано: «не бути тобі щасливою, не маєш права». Тож доводиться вперто боротися за право бути щасливою. В дитинстві я прагнула довести всім, що я така ж як і мої ровесники, але в мені бачили тільки фізичну ваду... [читать дальше]

  • Серебряный призер Паралимпиады в Афинах Татьяна Якибчук: "Я сразу сказала сестре, которую не видела много лет: "В Москву не перееду"
    ... Несмотря на все перепетии судьбы спортсменка взяла на себя заботу о трех подростках, оствшихся без родителей, поступила учиться на психолога и возглавила федерацию инвалидного спорта в Симферополе... [читать дальше]

  • Не опускать рук - девиз Игоря Кузнецова, с честью выдержавшего страшный удар судьбы
    ... Указом Президента Российской Федерации студент Барнаульского педагогического университета Игорь Кузнецов награжден орденом Дружбы. Он, инвалид первой группы, получил его за лыжный переход через Гренландию, осуществленный небольшой командой российских спортсменов, в составе которой были еще Матвей Шпаро и Борис Смолин, удостоенные таких же наград... [читать дальше]

  • Історія Наталки Нікитіної
    ... В молодій родині народилася донька. Радість для батьків! Але не знали на той час ані батьки, ані лікарі, що дитина ця народилася з важкою хворобою - прогресуюча м'язова дистрофиія, і жоден лікар на землі не зможе їй допомогти. Цього ще не знав ніхто з людей, але це бачив Господь. У Слові Божому сказано: «Зародок твій бачили очі Мої». Він подарував цій дитині життя, і у Нього бул для неї особливий план. Але й цього ще ніхто не знав… [читати далі]

  • Наталія Бахматова: "Я буду олімпійською чемпіонкою"
    ... Будь яке лихо, що стається в житті, можна сприймати і як покарання, і як випробування. Наталка вважає, що її життя - це випробування, перевірка на міцність. Вона свою долю зробила сама. Наталка вірить і дуже хоче, щоб люди, які потрапили в біду, теж здобули віру. Що ж такого зробила Наталка, що примушує її бути щасливою і вічувати себе особистістю, яка відбулася? З точки зору звичайної середньостатистичної людини - ничого особливого. Школа, інститут, робота, заміжжя, нарождення дітей, заняття спортом. Все як у всіх чи майже у всех, якби не одна обставина... [читати далі]

  • Візочник - на вершині Ельбруса!
    ... Вперше в історії 21 вересня 2001 року в 13:50 Західна вершина Ельбрусу підкорилася людині, яка у звичайному житті для пересування використовує інвалідне крісло і яка "дійшла" до найвищого місця Європи, використовуючи винятково силу своїх рук. Таким чином, був побитий рекорд іншого російського інваліда, москвича Володимира Крупенникова, який чотири роки тому підкорив іншу - Східну вершину Ельбрусу, що усього лише на 21 м нижче Західній і становить 5261 м... [читати далі]

  • Сліпий бізнесмен став крутим комп'ютерником
    ... Біда обрала цього хлопця і, прицілившись, повільно, але йшла до нього — вже в чотирнадцять років він осліп назавжди. Весь світ Олега Кутищева втілився у звуках. Потім юнак навчиться орієнтуватися по ним — у власній квартирі, на дворі, у місті. Зараз Олег все більше намагається ходити по землі без поводиря, багато читає, відмінно плаває, мріє про свою власну родину... [читати далі]

  • "Ла-Манш" Сергій Бурлаков ще перепливе. Хай без ніг і рук
    ... Найбільшою невдачою в післармійському житті Сергій Бурлаков вважає те, що не вдалося перепливти один з найвідоміших проливів - Ла-Манш. Позаду тоді були виснажливі тренування - плавав, бігав на різні дистанції, стрибав у довжину, метав диск і штовхав ядро. Вже у річницю свого головного запливу його спіткав мікроінсульт - результат великих навантажень. З великим спортом, с претензіями на Книгу рекордів Гинесу довелося розпрощатися назавжди... [читати далі]

  • В Париж - на інвалідному візку. Історія Юрія Хомицького
    ... Живет в доме-интернате для престарелых и инвалидов города Тимашевска талантливый парень Юрий Хомицкий. Слывет отменным портным. Судьба с ним зло обошлась: инвалид с рождения. Прикован к своей коляске. В нашей сегодняшней жизни - трудной, непонятной, а порой жестокой - и иной здоровый-то скиснет, потеряется. А он не сдается... Родителей Юрий не помнит. Они отказались от новорожденного сынишки сразу же, узнав, что малыш неизлечимо болен. Никогда не сможет ходить, да и с ручками не все в порядке. Так он попал в майкопский дом ребенка, потом в армавирский детский дом. Что тут скажешь? Больной, слабенький мальчонка, да еще без родителей. Больно, обидно... Однако уже с малолетства он проявлял удивительную способность адаптироваться, дружить искренне. В развитии от своих сверстников мальчик отставал лишь физически. Был смышленым и к учебе не без способности... [читати далі]

  • Історія спортсменки Олени Мухіної
    ... у 1979 році на одному з тренувань из вона зламала ногу і хотіла взагалі піти зі спорту. Але на той момент вона була єдиною гімнасткою у ЦСКА, яка могла потрапити на Олимпиаду в Москві. І наставник Михайло Клименко, майор Радянської Армії, вмовив Мухіну залишитись та позмагатия за це право. І не просто позмагатися: він поставил перед нею завдання — завоювати медаль в особистій першості. Мало хто знає, що тренуватися вона почала ще у гіпсі... [читати далі]

  • Людмила Суршкова хворіє все життя, але все життя вона вчиться й працює, допомогаючи всім, кому необхідно
    ...Диагноз Людмилы Суршкової - міопатія, спинальна аміотрoфія. У 3 роки, після перенесеного інфекційного захворювання засобом пересування Людмили сталв інвалідний візок, але ніколи у неї не було думок, що це назавжди… Їй завжди хотілося багато знати, щоб розуміти людей і допомогати їм. Її книгами були книги з серії етика, психологія, статті публіцистики і величезний потяг до читання статей про людей важкої долі, які у хворобах і болях шукали найрізноманітніші методи жити, вчитися і працювати, у стані серйозних захворювань... [читати далі]

  • Співачка Діана Гурцька. Незряча Попелюшка
    ...Ії історія схожа з історією Попелюшки. Діана Гурцька народилася 2 липня у Сухумі (Абхазія) у родині шахтаря в минулому й педагога в минулому. Знак зодиаку - Рак. Молодша дочка. Має двох братів і сестру. Старший брат Роберт - її директор. Сліпа від народження. Медицина ще не досягла того рівня, щоб дати їй зір. Співає з дитинства. Закінчила школу для сліпих. Музична освіта: музична школа по класу фортепіано, Московське училище ім. Гнесіних. До шістнадцяти років вона дуже страждала через свою сліпоту, плакала, нарікала на долю. А потім наступив злам - Діана не тільки змирилася з тим, що буде завжди жити у ТАКОМУ світі, але й знашла в ньому багато приводів для радості... [читати далі]

  • Історія легендарного Валентина Дiкуля
    ... Валентин Дiкуль за життя став легендою. Ця розповідь про нього - не тільки шана визначному сучаснику, а й промінець надії для тих, з ким так само жорстоко повелася доля. Дiкуль - доктор біологічних наук, академік Міжнародної академії інформатизації, народний артист Росії, неофіційний чемпіон світу з пауерліфтінгу (силовому трьохборству) в абсолютній ваговій категорії, автор уникальної, единої у світі методики лікування й реабілітації хворих з травмою хребта й наслідками дитячого церебрального паралічу... [читати далі]

  • Історія Валерія Фефёлова - дисидента, правозахсттника, журналіста
    ... З чим стикається хлопець, який волею обставин став інвалідом? Які головні проблеми він повинен вирішити? Ця темя завжди була актуальною для будь якої людини з обмеженими фізичними можливостями, ще гірше – позбавленої можливості рухатися. Людина, яка стала інвалідом, одразу ж попадає в залежність від багатьох «дрібниць», які здорова навіть не помічає: як перебратися через вулицю, якщо занадто высокиі бордюри тротуара? як спуститися в підземний перехід, якщо туда ведуть тільки сходи? як заїхати в административну або громадську будівлю, якщо треба подолати хоча б кілька сходів нагору? як здобути освіту, якщо тобі відповідають: «У нас інститут, а не будинок інвалідів»? Та й просто, як спуститися сходами свого будинку вниз, до людей? як знайти роботу, якщо тебе вважають «кімнатним спеціалістом»? Я вже не кажу про те, що всю хатню роботу доводиться виконувати, та ще й на хліб насущний заробляти, тому що на жебрацьку пенсію не проживешь... [читати далі]

  • Як вихованець інтернату, інвалід І групи Олексій Журавко став успішним підприємцем
    ... В 1994 році в м. Цюрупинськ Херсонської області інвалід І групи, вихованець Цюрупинського дому-інтернату Олексій Журавко розробив проект "Співдружність ініціативних працездатних інвалідів". Наприкінці 1997 року була створено ТОВ "Співдружність ініціативних працездатних інвалідів" (СІПІ). Основними напрямками його діяльності є соціальний захист прав інвалідів, відстоювання їхніх інтересів в органах законодавчої влади. Пізніше на базі СІПІ була створена "Всеукраїнська асоціація працездатних інвалідів" (ВАПИ), яку на цей момент очолює Олексій Журавко... [читать дальше]

  • 5600 кілометрів на милицях во славу Бога та України. Подорож Олександра Мазуренко
    ... Погодьтеся, не кожна фізично здорова людина, навіть маючи всі можливості і умови, візьме і попрямує - одна! - від краю до краю України. Просто, щоб довести, насамперед, самому собі, що я можу, у мене вистачить і сил, і терпіння, та й відваги теж. А отут - людина на милицях і на тобі: задумав здійснити перехід в 1600 кілометрів від Луганська до Ужгорода "во славу Бога та України", як він потім напише. Задумав, зібрався - і пішов! І пройшов-протопав стежками-доріжками держави нашої всі ті 1600 кілометрів, жодного разу не схалтурив, не піддавшись спокусі хоча б кілометр проїхати в машині або на поїзді. Але ж пропонували... [читати далі]

  • Ірина Трофимець: "Фестиваль “Повір у себе” – більше ніж просто фестиваль творчості"
    ... Автор цих рядків також є інвалідом І групи і неодноразовим учасником фестивалю “Повір у себе” і можу запевнити, що фестиваль в моєму житті став переломним моментом. Саме завдяки фестивалю з маленької наляканої, невпевненої у собі дівчинки виросла людина, яка вірить в добро, має багато друзів, навчається, в силу своїх можливостей намагається бути активною і прагне допомагати і іншим... [читати далі]

  • "Я стала інвалідом після заміжжя..." Історія Ольги
    ... Наслідок цієї трагедії для мене - життя в інвалідному візку. Інвалідність здавалася мені страшніше за смерть. Я оплакувала себе ночами, щоб батьки не бачили моєї слабкості й жила далі. Тоді я навіть мертвим заздрила. Одного разу, коли я дивилася на схід сонця, в котре охоплена жалістю до свого тіла, я подумала, що ж буде, коли мене не стане. Сонце буде сходити як звичайно. Люди ранками будуть бігти на роботу, в інститути. По дорогах будуть іздити все ті ж машини та й взагалі всім буде однаково, чи є я чи ні. Крім батьків, звичайно. Друзі будуть пам'ятати, але все це з роками йде. Я раптом зрозуміла, що моє існування потрібно мені і у якомусь ступені моїм батькам. Навіть не можу сказати, які почуття мене охопили, злість, упертість, розпач або віра в себе... [читати далі]

  • Марія Майорова: МРІЇ ЗДІЙСНЮЮТЬСЯ. ВСЕ МОЖЛИВО
    ...Привіт! Мене звуть Марія. Мені 19 років. Я дуже весела й життєрадісна людина, тому навколишні вважають мене несерйозною і дуже юною. Я люблю музику, гуляти ночами та мріяти, а ще я вмію перетворювати казку в реальність. Це дуже просто... [читати далі]

  • Історія Михайла Вороніна - САМОТНІСТЬ У ЮРБІ
    ... Самітність у юрбі - це коли людина живе, але її ніхто не помічає, вона не потрібна суспільству. Такими і є інваліди з дитинства з важкою й середньою формою ДЦП. Людина із ДЦП, але з нормальною психікою й розумовими здібностями, щосили намагається звернути на себе увагу суспільства. Нерозуміння та відчуження до дітей, що мають фізичні відхилення або зовнішнє каліцтво, зароджуються ще в дитинстві. Відносини між дітьми виховуються батьками та системою освіти. Я прекрасно пам'ятаю, як деякі батьки забирали своїх дітей з дитячого майданчика, як тільки там з'являвся я, а моєї матері казали: віддай його до будинку-інтернату для дітей-інвалідів. Я з дитинства відчував свою самотність, відмінність від інших дітей. Мені хотілося грати з дітьми, але мене не приймали в компанію, іноді навіть проганяли... [читати далі]

  • Заслужений артист України, професор Володимир АБАЗОПУЛО: "НЕЗВАЖАЮЧИ НА ВТРАЧЕНИЙ ГОЛОС, ПРОДОВЖУЮ ГРАТИ В ТЕАТРІ ТА ЗНІМАЮСЯ В КІНО"
    ... Спочатку ніщо не віщувало великого лиха. Легке покахикування, похрипування, першило в горлі. Словом, звичайна застуда. Усе виявилося набагато страшніше. З таким невтішним діагнозом будь-яка людина впадає як у паніку, так й у депресію. Актора Театру імені Івана Франка Володимира Абазопуло не минула чаша ця. Але знайшовся ряд важливих факторів, які допомогли йому не тільки повернутися до життя, але й знайти віру в себе, у свою затребуваність, продовжити роботу на сцені театру і на знімальному майданчику, викладання у вузах. Володимир Костянтинович спокійно розповів, як він пройшов всі кола пекла й завдяки чиїй підтримці зумів гідно вибратися із цього проклятого лабіринту... [читати далі]

  • Інвалід — це стан тіла, а не душі. Історія Миколи Подрізана
    ... Є кілька категорій інвалідів, одна з яких - люди, що одержали каліцтво в результаті травми. Погодитеся, будучи від народження цілком здоровою людиною, яка звикла вести повноцінний спосіб життя, раптом різко поміняти "середовище перебування", причому в більшості випадків уже назавжди, складно. Змиритися з недугою, а тим більше адаптуватися в нових, незвичних умовах під силу далеко не кожному навіть психічно нормальній людині - велика ймовірність не знайти свого місця в суспільстві. У своєму "минулому житті" Микола Подрізан був цілком благополучною людиною, що відбулася. Автомобільна катастрофа розділила його життя на "до" і "після"... [читати далі]

  • Вадим Поцерковський: "НЕЗРЯЧИЙ МОЖЕ ВОДИТИ АВТОМОБІЛЬ - Я ДОВІВ ЦЕ НА ВЛАСНОМУ ПРИКЛАДІ"
    ... Із зором у Вадима було погано з раннього дитинства: у три роки хлопчик осліп на одне око. У школі, імовірно, через підвищене навантаження, здорове око стало бачити усе гірше. Повна сліпота обрушилася на школяра після одного нещасливого дня, коли в тролейбус, у якому він їхав, урізалася вантажівка КАМАЗ. Вадим одержав струс мозку, причому в цей день, як виявилося, він занедужував грипом. До вечора підскочила температура. Ускладнення від грипу, стрес, струс мозку стали причиною різкого погіршення зору - хлопчик міг розрізняти лише силуети, кольори, відрізняти світлий час доби від темного. Два роки він кочував по лікарнях Києва, Москви, Петербурга. На жаль, усе закінчилося невдалою операцією, після якої Вадим повністю осліп... [читати далі]
    Сторінка: 1, 2, 3, 4, 5

    На главную